«Ибо они левиты, слова Твои хранят и завет Твой соблюдают»…
Бог вскоре поднимет новых левитов, которые бескомпромиссны, и они будут учить не только уставам Господа, но и хождению с Ним. Они не прилепят их к какой-то организации, или конфессии, как ранее, и даже к самим себе, но только к Господу. Раны и язвы покрывают уже многие организации из-за политики и территориальных разделений, но приходит время возвращения Тела Христового к нашему Господу, а не время построения удельных княжеств. Но для такого посвящения нужно будет пройти через многие сокрушения пока Сам Бог не станет уделом для Своих левитов.
Втор.32:8,9
«8 И о Левии сказал: туммим Твой и урим Твой на святом муже Твоем, которого Ты искупил в Массе, с которым Ты препирался при водах Меривы.
9 Который говорит об отце своем и матери своей: «я на них не смотрю», и братьев своих не признает, и сыновей своих не знает. Ибо они, левиты, слова Твои хранят, и завет Твой соблюдают,
10 Учат законам Твоим Иакова и заповедям Твоим Израиля, возлагают курение пред лице Твое и всесожжения на жертвенник Твой»…
Но прежде; «говорит об отце своем и матери своей»: «я на них не смотрю»… Что имеется в виду? Воля Господа – вот пища для левита и воля человека, если идет в разрез с волей Его, то «я на них не смотрю»…
На кого смотрят левиты? На Того, чья воля для них дороже. Они уже не принадлежат по плоти: своим семьям, своим церквям и собраниям, они рабы Всевышнего. Вот какая вера нужна будет в ближайшие дни и каждый, кто будет так знать Его, будет учить сынов Израилевых уставам и поклонению Господу, но лишь до того места, пока каждый снова не сможет «знать Господа», иначе дальше будет снова построение - "своего служения". Истинные левиты строят отношения, и то, Бог непрестанно обрезает их, чтобы они становились более духовными, а не душевными. Это процесс, стоящий многих сокрушений.
«И не будет учить брат брата своего»… Эти времена не за горами. Но мы говорим о зрелой церкви, разумеется есть дары служений, но они не должны быть «во главе», Глава лишь Христос и только Он и если тот, кто знает Его не будет идти и исполнять согласно тому, что получил, то останется без благодати. Благодать приходит, но для чего? Чтобы мы служили. Служили Богу.
«Итак, братьев своих не признает». Не это ли Сам сказал Христос. «Кто братья Мои и мать моя? Кто исполняет волю Отца Моего».
«И сыновей Своих не знает» - не в этом ли был испытан Авраам? Не через это ли прошел Иаков, когда любимых сыновей отняли у него? Никто не должен быть более любим нами – нежели Он, иначе мы будем терять. Лучше нам самим положить на жертвенник, все что мы любим больше, нежели Его.
«Ибо они левиты, слова Твои хранят и завет Твой соблюдают»…
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 4936 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сам сказал Христос. «Кто братья Мои и мать моя? Кто исполняет волю Отца Моего».
Разве есть те кто не согласен ?
Все согласны, но как ? У каждого своё мнение... Комментарий автора: Ничего, разные мнения не мешают, когда есть разномыслия - это даже хорошо, это Божий путь, хуже, когда думать нельзя, рассуждать также, а соответственно удобно всех вербовать под единое мнение и единую руку, только, увы, не Божью. Но когда есть разномыслия, то проявится и искусные в мудрости Божьей, которые не будут ломать и господствовать, но любить и служить, а также высвобождать истину.
Именно это сейчас и проверка идет в обществе, народ зажимают, чтобы смирение пришло перед Господом, и взыскали Его как должно, но и еще более устояли в истине настоящей, то есть в духовной свободе, потому что многие служители начнут действовать еще более активно в том же духе, что и власти мира, потому что давление будет осуществляться и на них.
Но это благоприятное время для тех, кто "ничего без Него не может, да и не хочет", они войдут в покой Божий.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
