Прочитано 2763 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 4.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Аминь,Надежда,имя то какое,
Мы молимся,чтоб поезд подождал,
Чтоб многие вошли В Бога покои.
А Бог Свой урожай преумножал.
Мы видим признаки времен последних,
Раскручивается ось земли,
И в сердце нету мыслей прежних.
Я плачу"Боже,подожди".
Я плачу,Где вы мои дети?
Я плачу,Где мои друзья,
Враги спешите,чтоб картечью,
Вам время не сказало"Вот Он-Я"
И дверь спасения закрыта,
И поезд ждущий отошел,
И лишь табличка там прибита,
Я Ждал,А ты друг все не шел! Комментарий автора: Я тоже плачу, плачу очень сильно,
За своих деток, близких и родных-
и вижу- дверь то, дверь еще открыта,
Молю, Господь, поторопи Ты их.
Спасибо, Женя,за понимание!
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
